УМИКАТИ 1, аю, аєш, недок., УМИКНУТИ, ну, неш, док.
1. перех., етн. Викрадати дівчину, жінку, щоб узяти її за дружину. Князь Ігор був мудрий і сміливий.. Він судив і карав, коли умикали жону не по любові, коли син не корився батькові, коли муж одного роду убивав мужа іншого роду (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 52).
2. неперех., діал. Утікати. Ставайте отам, бо тудою вовк умикатиме (Словник Грінченка).