УМИ́ЛЕНИЙ (ВМИ́ЛЕНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до умилити.
2. у знач. прикм. Який дуже спітнів, покрився ніби мильною піною (про коня). До гетьмана на вмиленому коні підскочив джура (Іван Ле, Наливайко, 1957, 92).
УМИ́ЛЕНИЙ (ВМИ́ЛЕНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до умилити.
2. у знач. прикм. Який дуже спітнів, покрився ніби мильною піною (про коня). До гетьмана на вмиленому коні підскочив джура (Іван Ле, Наливайко, 1957, 92).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 438.