в означеннях
Тлумачення, значення слова «умитий»:

УМИ́ТИЙ (ВМИ́ТИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до умити. Хоч на ньому [сотнику] і черкеска синя.., і пика вмита, і борода виголена, і на голові шапка, та як йому були очі заспані й надуті, то й видно було, що він цілу ніч гуляв (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); Обличчя бійців, блискучі, вмиті, насічені дощами, здавалось, були весь час злегка осяяні звідкись невидимим сонцем (Олесь Гончар, III, 1959, 307); Весна. Садочки зацвіли, Неначе полотном укриті, Росою божою умиті, Біліють (Тарас Шевченко, II, 1963, 171); Стояла [яблуня] свіжа, вмита світанковою росою (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 439).

2. Який умився. Перед ним стояла Онися, вмита, убрана й причесана (Нечуй-Левицький, III, 1956, 86); Дорошенко підходить до хвіртки, дивиться на Лукію, свіжу, щойно вмиту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 200); Додому повернувся він пізно вночі і застав Огея вже вмитого, прибраного (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 358); Туман розтанув, садки стояли вмиті й святково мовчазні (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 131);  * Образно. Іржаву каску вкрив житом Долоня теплої землі, І забринять у небі вмитім Ширококрилі журавлі (Андрій Малишко, II, 1956, 133).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 439.

Коментарі (0)