в означеннях
Тлумачення, значення слова «умиватися»:

УМИВАТИСЯ (ВМИВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УМИТИСЯ (ВМИТИСЯ), июся, иєшся, док.

1. Мити собі обличчя, руки і т. ін. Івась почухав голову, узяв нехотя кухоль і почав умиватись (Панас Мирний, I, 1954, 240); — Може, умиєтесь з дороги? Саранчук подякував і став умиватись (Андрій Головко, II, 1957, 442); — Вмивайся, вмивайся, хлопче, — квапить мене дід. — Час вести коняку (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141).

2. перен. Змочуватися, освіжатися вологою (дощем, росою і т. ін.). І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою (Тарас Шевченко, I, 1963, 239); Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 15).
Кривавим потом умиватися (умитися) див. кривавий; Пасокою умитися див. пасока; Умиватися (умитися) потом — густо вкриватися потом. Голі до пояса тіла, як чавун, виблискували проти пекучого світла, вмиваючись потом (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 246); — Гей, налягай [на весла]! Ох, давай, браточки! — важко видихав із себе Фрол Каблуков, умиваючись гарячим потом (Василь Кучер, Голод, 1961, 224); Умиватися (умитися) слізьми (сльозами, слізками, слізоньками і т. ін.) — гірко, невтішно плакати. — Будьте ласкаві, будьте милосердні! — благала Горпина, умиваючись сльозами (Любов Яновська, I, 1959, 49); Не журиться Катерина — Вмиється сльозою, Возьме відра, опівночі Піде за водою (Тарас Шевченко, I, 1963, 22); [Дружки, рід і поїзд:] Приступи, Марусе, близенько.. Отцю-неньці низенько уклонися, Дрібненькими слізоньками умийся (Нечуй-Левицький, II, 1956, 432); Проводжали Лукію баба Федора та пес Ісідор. За селом баба Федора попрощалась, емилася слізьми і, похитуючись, повернулась додому (Олесь Донченко, III, 1956, 161); Умитися кров'ю (мазкою, юшкою і т. ін.) — залитися кров'ю, будучи побитим, пораненим. Підійшов [Василь] до неї, а вона з усього маху як дасть йому по носі — так мазкою і вмився (Панас Мирний, IV, 1955, 72); Наркис тільки повів рукою, — і.., вмившися кров'ю, Данило покотився долі (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 437.

Коментарі (0)