У́НТЕР-ОФІЦЕ́РСЬКИЙ, а, е, військ. Прикм. до
унтер-офіцер. Баба встала, взялась у боки й прийняла на
себе унтер-офіцерську постать (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 455).
Унтерський, а, е, заст., розм. Прикм. до унтер;
// Власт. унтерові. Старий солдат, батько й досі —
ще з японської — зберіг унтерську бравість: весь, як
пружина (Олесь Гончар, II, 1959, 11).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 452.