УПАСТИ 1 (ВПАСТИ), упаду, упадеш, док.
1.
Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або
з якогось предмета під дією власної ваги. З його пліч
упав дров зв'язок грубий (Іван Франко, XIII, 1954, 135); Яблуко
впало м'яко в траву (Олександр Довженко, I, 1958, 67); З доброго
коня не шкода і впасти (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 30);
// Випасти у вигляді опадів (про сніг, дощ і т. ін.).
Однії [однієї] осені, ще не гаразд листя опало, як упав
сніг (Панас Мирний, V, 1955, 336); Набігла хмара.. Великі
краплі впали вже на картуз, на руки і на лице (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 396); Мабуть, бути завірюсі, Сніг напевне
упаде (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 150); Весна видалася
засушливою.. «Як не впадуть дощі — пропаде зерно», —
журився Оксен (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 73);
// Виділитися з
атмосфери, осісти (про туман, росу і т. ін.). [Орфей:]
Вже вечоріє! Вже роса упала! (Леся Українка, I, 1951, 457);
На білу гречку впали роси (Максим Рильський, I, 1960, 123);
// Зайти, сісти (про сонце). Насувався вечір. Сонце уже
упало десь за степом (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959,
386).
♦ Голці ніде впасти див. голка; З плечей (з пліч) упав
тягар див. плече; [Наче (мов, як і т. ін.)] з неба
впасти див. небо; [Наче (неначе, мов і т. ін.)] гора з плечей
(з пліч) впала див. гора; Не давати [і] порошині
(порошинці) впасти див. порошина, порошинка; Ні сіло
ні впало див. сідати; Пилині (пилинці) не давати (не
дати) упасти див. пилина, пилинка; Полуда з очей упала
див. око 1; Серце упало у кого — у когось з'явилося
почуття страху, розчарування і т. ін. Коли він згадав про
фотографію, серце в мене зовсім упало (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 310); — Просто серце в мене упало при ваших
словах (Гнат Хоткевич, I, 1966, 148); Смуток упав див.
смуток; Упав віхоть див. віхоть; Як (мов і т. ін.) у
воду впасти див. вода.
2. Звалитися, перекинутися на землю, втративши
рівновагу, опору. Змагався довго Дуб, стогнав, не
подавався, А далі затріщав, зломився і — упав... (Леонід Глібов, Вибр.,
1951, 150); Закрутилась, заходила кругом моя голова,
захиталися ноги... чую — от-от упаду... (Панас Мирний, I,
1954, 94); Здавалося, вони [коні] ось-ось впадуть, не
витримавши цього шаленого гону (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964,
23).
Упасти в ноги (до ніг) кому, чиїх; Упасти на коліна
(навколішки, ниць) перед ким — чим: а) стати на коліна
перед ким-, чим-небудь, благаючи про щось, просячи
що-небудь. Одні питали, чи не краще б вийти назустріч
війську з хлібом та сіллю, упасти в ноги, скоритись
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 97); — Я батькові до ніг упаду..
Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок,
I, 1955, 205); б) певним чином виявити глибокі, сильні
почуття (вдячність, захоплення і т. ін.). Я місця не
знайду.. Почервоніла, зраділа, ледве у ноги не впала
дядині (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 83); Я бачу... ти ідеш
прекрасна, як любов, Я упаду до ніг твоїх... (Максим Рильський,
I, 1960, 89); Все впало ниць перед могутністю Юріштана
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 113).
3. Схилитися, опуститися вниз. Нимидора.. схилилась
на стіл, голова упала на руки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 194);
Я певен того, що вона зніяковіє і спустить свої очі
додолу. Темні вії тоді важко впадуть униз (Петро Колесник, На
фронті.., 1959, 15); Приклала [Олена] руку до серця, але
вона відразу безсило впала донизу (Михайло Стельмах, I, 1962,
559);
// Повиснути (про волосся, одежу). Мавка знов
похилилась, довгі чорні коси упали до землі (Леся Українка,
III, 1952, 243).
4. Раптово з'явитися на кому-, чому-небудь, десь,
укрити собою когось, щось (про світло, тінь і т. ін.).
Од місяця промені впали Йому на обличчя стрілами
срібними (Леся Українка, I, 1951, 347); Вже ранкові тіні на
стіни впали (Володимир Сосюра, II, 1958, 331); Світло перонного
ліхтаря упало в купе, освітило постать Людмили
(Андрій Головко, I, 1957, 456); * Образно. Задума впала на його чоло.
Він похилив голову і мовчав (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 341);
// Стати спрямованим на кого-, що-небудь (про погляд).
Погляд її упав на краєць [окраєць] хліба (Панас Мирний, I,
1949, 247); Погляд упав на скриню, і Харкевич відразу ж
побачив папірець (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 17).
5. перен. Раптово настати, насунутися, огорнути
собою що-небудь. Здавалось, ніби сонце на небі одразу
погасло, ніби на море впала темна ніч (Нечуй-Левицький, VI,
1966, 67); Раптовий світанок не раз Упаде на просторі
бульвари (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 96); Спека й задуха упали
на степ (Юрій Яновський, II, 1958, 172);
// перен. Раптово
зазвучати. Дзвони несподівано впали (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
86).
6. перен., на кого — що. Спіткати кого-, що-небудь, випасти на чиюсь долю. Як хмара, лихо на нас упало (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 32); [Міріам:] О, горе! Впала вже на мене кара (Леся Українка, II, 1951, 112); Конвоїри гнали взяту під арешт Гаркушипу наймичку, на яку впала підозра, що це вона повипускала з сарая вночі бранців (Олесь Гончар, II, 1959, 349); — Горе велике впало на нашу землю, — почав Мстислав. — І не чули ми, і не відали про татар (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 366).
7. перен. Припасти, дістатися кому-небудь. Кожному
упала нарізна дорога, — Смілому багата, смирному
убога (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 273);
// безос. Упало і їй ліпити
молодим пиріжки (Словник Грінченка); Одного .. літа стало, Що
на трьох братів упало Ту сторожу одбувати (Іван Манжура,
Тв., 1955, 168).
8. Зменшитися в силі вияву, втратити силу,
ослабнути. Тиск упав; Напруга упала;
// Зникнути,
перестаючи проявлятися. Вітрець упав (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958,
25); Упали білорунні хвилі, Замовкло море (Максим Рильський,
I, 1960, 255);
// Припинитися. Розмова одразу впала.
Усі в столовій замовкли (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 72).
Упасти духом див. дух.
9. Зменшитися, стати нижчою (про ціну); втратити попередню вартість (про гроші). Зразу не міг [Прокіп] найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); Правда, на той час дев'ять карбованців дуже впали в ціні, та все ж то були гроші (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 95).
10. Загинути в бою, поєдинку; бути вбитим взагалі.
Вічна слава братам, що упали в бою, щоб життя
розцвітало й шуміло (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 25); Упав
від руки підлих запроданців автор нещадно-гнівних
памфлетів і глибокодумних драм Ярослав Галан (Максим Рильський,
IX, 1962, 160);
// Припинити опір, оборону (про
укріплений пункт); здатися. Звістка про падіння Перекопу
приголомшила весь світ. Неприступний білий Верден,
який, сподівались, зможе триматись роками, упав
протягом трьох діб (Олесь Гончар, II, 1959, 438).
Трупом упасти див. труп; Упасти бездиханним
[трупом] див. бездиханний.
11. перен. Опуститися морально. Ти вступиш
у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців
проти хисту? О, краще б ти навіки занімів, позбувся
рук, оглух, ніж так упасти!.. (Леся Українка, III, 1952,
419); — Ну, відповідай,.. як ти міг так низько впасти?
(Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958,
451);
// Принизити свою гідність. — Упав до того, що
й координати цієї Суламіф вивчив..: он у тому будинку
мешкає... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 42).