в означеннях
Тлумачення, значення слова «упертий»:

УПЕРТИЙ 1 (ВПЕРТИЙ), а, е.

1. Який намагається все робити по-своєму, настоює на своєму, інколи наперекір здоровому глузду; непоступливий. Йосип ще змалечку удався норовистим хлопцем.. і підріс — вередливий та упертий такий! (Панас Мирний, IV, 1955, 44); Як бувало возьме собі [Іван] що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 59); — Була в нього дочка — не дівчина, а справжнє чортеня. Швидка, як куля, язиката, вперта, вередлива (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 139); [Сергій:] Не вговорюй мене, Катрусю! Мушу їхати зараз. [Катря:] Ну, ти ж і впертий! (Захар Мороз, П'єси, 1959, 53);
//  Який виражає непоступливість. З-під сивих, вислих, як острішки, брів грають завзяті й уперті очі (Михайло Стельмах, I, 1962, 219); Упертий лоб збігся на переніссі жмутком товстих зморщок (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 27);
//  Власт. непоступливій людині. Ежен побачив, що з таким упертим характером годі що врадити без довгої боротьби, а до того він не мав тепер ні сили, ні охоти (Іван Франко, I, 1955, 343); Кожного брати під захист, за кожного заступатись — ця уперта звичка доньчина і дивує, і трохи насторожує Яцубу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 164).

2. Наполегливий, настирливий. А життя — дивись — шумує, кличе.. Йди, міцний, упертий і активний, Буде все, як бути мусить (Василь Еллан, I, 1958, 96); Народився [Святослав] й жив таким, як і батько його Ігор, — упертим, твердим, зухвалим, коли треба було боронити отчизну, боронив її до кінця, до загину (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 487); — Знаю, завдання важке, але знаю й те, що ти впертий хлопець (Олесь Донченко, I, 1956, 433);
//  Стійкий, твердий. Я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників — з Іваном Франком.. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 26); — Ох, нелегко буде полтавців покатоличити. Уперті натури! (Олесь Гончар, II, 1959, 194);
//  Запеклий, невиправний. [Покликач:] У тікача-вигнанця Теофіла, упертого потворного злочинця, суд присудив на хрест (Леся Українка, II, 1951, 536).

3. Який здійснюється, виконується з наполегливістю, вимагає тривалих зусиль. Уперта праця все переможе (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 379); Мені було дуже важко вчитися самому, та в мене була.. глибока впевненість, що років через десять-п'ятнадцять упертої роботи я вироблюсь на хорошого художника (Олександр Довженко, I, 1958, 19); В боях упертих перед білим гадом із них [комісарів] ніхто не поникав чолом... (Володимир Сосюра, I, 1957, 483); Почався довгий і впертий штурм гранітної стіни (Олесь Гончар, III, 1959, 99).

4. перен. Який триває довгий час, затяжний. Лікарі самі дивуються, що слабість така уперта (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 440); Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (Максим Рильський, III, 1961, 306);
//  Довгий, пильний (про погляд). Чийсь упертий погляд змусив Дробота повернути голову.. Обіч стояла дівчина (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 457.

Коментарі (0)

УПЕРТИЙ 2 (ВПЕРТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уперти1. Знімали [кедрові] шишки «колотом». Двопудова довбня на довгому держалні, впертому в землю, з розгону глухо била по стовбуру (Олесь Донченко, III, 1956, 55).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 458.

Коментарі (0)