в означеннях
Тлумачення, значення слова «упевнятися»:

УПЕВНЯТИСЯ (ВПЕВНЯТИСЯ), яюся, яєшся і УПЕВНЮВАТИСЯ (ВПЕВНЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УПЕВНИТИСЯ (ВПЕВНИТИСЯ), нюся, нишся, док.

1. Здобувати певність, переконуватися в чому-небудь. Безпосереднім чуттям упевняємось ми в існуванні Часток матерії (Микола Зеров, Вибр., 1966, 136); — На правому задньому колесі, здається, Свириде, трохи скособочилась шина? Свирид Яковлевич присідає над слідом і впевнюється, що, справді, пересунута шина залишила свої примхи на відтиску (Михайло Стельмах, II, 1962, 215); Мольфар сильніший. Іван навіть упевнився у тім (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 10); Бабуся дріботіла поперед нього до хати, весь час озираючись, немов хотіла впевнитись, чи офіцер справді-таки йде (Олесь Гончар, III, 1959, 319).

2. на кого— що, рідко. Надіятися, покладатися. — Ей, Вовкуне, не впевняйся ти так дуже на свою силу! — хитаючи головою, сказав менший [чоловік] (Іван Франко, III, 1950, 17); — Ви не вірили в нього? — Ні, не те, щоб... Ну, звісно, на себе впевняєшся більше (Леся Українка, III, 1952, 700).

3. кому, чому, рідко. Довірятися. Вірю я в правду свого ідеалу, і коли я тую віру зламала, .. власним очам я б не вірила й слуху, я б не впевнялась ні тілу, ні духу (Леся Українка, I, 1951, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 456.

Коментарі (0)