УПІЙМАТИ (ВПІЙМАТИ), аю, аєш, док., перех.
1. Зловити, підхопити що-небудь або когось на льоту, під час падіння і т. ін. Кирило вхопив Дениса на руки, підкинув угору і знов упіймав (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 431).
2. Наздогнати, зловити того (те), хто (що) рухається,
віддаляється. Птиця спускалась все нижче та нижче.
Миколі заманулось її впіймати... (Нечуй-Левицький, II, 1956,
169); Тоді вона [Шура] була легка, жвава, летюча, як
кізка. Юрась ніколи не міг впіймати її, бистроногу
(Олесь Гончар, III, 1959, 175);
// Схопити щось або кого-небудь
за щось. Незнайомий у кепці підійшов ближче й,
упіймавши Юлдашеву руку, твердо потиснув її (Олесь Донченко,
I, 1956, 157); Шура, сміючись, впіймала за голову Маковея,
що, пробігаючи мимо, саме підвернувся їй під руку
(Олесь Гончар, III, 1959, 396).
♦ Упіймати облизня — те саме, що Облизня
спіймати (див. облизень); Упіймати хворобу — несподівано
захворіти.
3. Зловити, схопити яку-небудь істоту як здобич. — Не ловилася, бач, мені риба, та й дичини.. не потраплю впіймать (Нечуй-Левицький, I, 1956, 67); Яринка дивилась на окуня, на сіро-зелені переливчасті узори на ньому, на його круту горбату спину, й дивувалася, якого великого окуня упіймав дядько Йона! (Олесь Донченко, IV, 1957, 155); Кіт підкрався І вмить Спритним рухом ловця Упіймав горобця (Іван Нехода, Казки.., 1958, 3).
4. Вислідивши, розшукавши кого-небудь, затримати,
заарештувати. Коли чую, знов люди гомонять на базарі,
що вже впіймали тих розбійників і що вони вже сидять
в Кишиневі в тюрмі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Понад сто
п'ятдесят заколотників було розстріляно, і лише вожак
їхній.. встиг випорснути — цього разу його не впіймали
(Олесь Гончар, II, 1959, 252);
// перев. на чому, перен., розм.
Викрити кого-небудь в якихось негативних вчинках,
заставши десь, за чим-небудь і т. ін. Вчора мене і ще
двох учнів впіймали на тому, що ми замість школи три
дні ходили на ковзанку (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 8); Всі
комунари були певні, що серед них є шкідник, ворог.
Але як його впіймати, як його виявити? (Олесь Донченко, I,
1956, 91);
// на чому, також у сполуч. із сл. себе, перен.
Раптово помітити, виявити що-небудь в когось або за
собою. Раптом Данило впіймав себе на тому, що майже
наказує (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 127).
♦ Впіймати на гарячому див. гарячий; Упіймати на
слові — те саме, що Піймати на слові (див. піймати).
5. розм. Застати, побачити кого-небудь десь. Онися
в'їхала в двір і впіймала Олесю на ґанку (Нечуй-Левицький, III,
1956, 176);
// Зупинити попутну машину, таксі і т. ін.
Пробував [Боровий] упіймати таксі. Нічого не вийшло
(Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 192).
6. перен., розм. Вдаючись до різних хитрощів, примусити кого-небудь женитися на собі.
7. перен., розм. Сприйняти (слухом, зором), збагнути (розумом). В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв'язати докупи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); Стоїть мати в гурті, не ворухнеться, — очі широко одкрилися, лице напружене: здається — хоче щось упіймати ухом знакоме, рідне (Степан Васильченко, I, 1959, 321).
8. перен. Направивши фотоапарат, прожектор і т.
ін. точно на об'єкт, зафіксувати його;
// Будучи точно
направленим на об'єкт, зафіксувати його. В глибокому
небі два промені прожектора впіймали ворожий літак
(Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 31).