в означеннях
Тлумачення, значення слова «упізнавати»:

УПІЗНАВАТИ (ВПІЗНАВАТИ), наю, наєш, недок., УПІЗНАТИ (ВПІЗНАТИ), наю, наєш, док., перех.

1. Виявляти в кому-, чому-небудь когось знайомого або щось знайоме. — Іду вулицею, зустрічають мене, впізнають, розпитують, де пробував (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143); Чепіга безсило присів на покривлені дерев'яні східці біля ґанку і завмер, дивлячись на жінку, — він упізнавав і не впізнавав (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 370); З-за розірваних хмар викотився місяць, і лісничий упізнав місцевість (Олесь Донченко, IV, 1957, 118); Він щось крикнув, махнувши рукою. Я упізнав голос Богдана (Юрій Яновський, II, 1958, 124); До шатра зайшов сухий, чорний і закурений козак, в якому тяжко було упізнати Півня (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 325);
//  по чому. Розпізнавати кого-, що-небудь за якоюсь ознакою. Степан впізнавав людей по голосу, перекидався жартами (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 21); Юрко по очах впізнав ту дівчину, що водила його кругом озера в лісі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 295); Іван Остапович не забарився прибути. Я упізнав його одразу по довгих вусах (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 162);
//  Знаходити, виявляти в кому-небудь або в собі вже відомі звички, риси вдачі і т. ін. Русевич не впізнавав Наринського. Раніш директор неодмінно розпитав би про все.. А сьогодні йому вистачило коротенького повідомлення про остаточний результат (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 163); Я сам себе не впізнавав, як починав із своїм словом до виборців звертатись (Павло Тичина, III, 1957, 71).
 Не [можна] впізнати кого, чого — хтось (щось) дуже змінився (змінилося). Сімнадцять років тому король Зігмунд III переніс сюди з Кракова столицю і свою резиденцію, і з того часу Варшаву не можна було впізнати (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6); Зараз не впізнати наших сіл, змінився їх зовнішній вигляд. Виросли нові чудові школи, будинки культури, кінотеатри (Комуніст України, 11, 1969, 32).
Своїх не впізнаєте (не впізнаєш і т. ін.) — уживається як погроза. — Ага! Тікаєте! — Душа Яреськова наливається лютою радістю. — Не втечете! Ми вам дамо залізниці! Своїх не впізнаєте! (Олесь Гончар, II, 1959, 123).

2. тільки док. Одержати правдиве уявлення про кого-, що-небудь. Коли мене друг не жаліє І чинить образи страшні, То звідки я можу впізнати, Хто друг, а хто ворог мені? (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 241);
//  Виявити, відкрити. Батько ніколи не пестив Терезку, хіба тоді, коли повертався з дороги, а вона вже спала. Терезка, впізнавши цю батькову звичку, завжди прикидалась, що спить, коли він відмикав своїм ключем двері (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 219).

3. Розкривати щось невідоме за допомогою здогаду. — Зараз я не маю свідка. Він залишився десь за дверима і, коли я вийду — буде впізнавати по мені, що зі мною було і що я говорив без нього (Юрій Яновський, I, 1958, 184).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 460.

Коментарі (0)