в означеннях
Тлумачення, значення слова «упокій»:

УПОКІ́Й (ВПОКІЙ), кою, чол.

1. заст. Спокій. За дурною головою нема ногам упокою (Номис, 1864, № 6682); Як прийшла неділя, то нема йому [Денисові] впокою: муляє його той Чорний яр. Чи йти, чи не йти? (Борис Грінченко, II, 1963, 251).
 З упокоєм — спокійно. Уста стиснув [Чайченко] і голову підняв гордо, і очі блисконули… Та все те потаївши у собі, ніби з упокоєм помалу устає … (Марко Вовчок, I, 1955, 204); — Ей, пане полковнику!.. Держись за його [Сомка]; то ще й сам, і всі ми поживемо з упокоєм (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 153).

2. церк. Дія за значенням упокоїти 2.
 За упокій [душі] — молитися за покійного, поминати його і т. ін. Батько світить увечері в хаті, читає псалтир за впокій душі, мати голосить (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 140); — Наливай, Лукаше, за упокій діда Дуная. — А що, Октаве, з ним? Нещастя яке? — загомоніли люди (Михайло Стельмах, I, 1962, 436).
Вічний упокій — те саме, що Вічний спочинок (відпочинок) (див. вічний); Почати за здоров'я, а кінчити (звести) за упокій — почати що-небудь весело, добре і т. ін., а закінчити сумно, погано тощо (про розмову, спів і т. ін.).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 464.

Коментарі (0)