в означеннях
Тлумачення, значення слова «упор»:

УПО́Р, чол.

1. род. у. Дія і стан того, що упирається (див. упиратися 1 1). Підбігши до кулемета, Яресько радісно вхопив його, крутнув сюди-туди — небачений, новісінький! — і, не знайшовши поблизу нічого придатного для упору, розпластався просто на землі, націлюючись услід втікачеві (Олесь Гончар, II, 1959, 24).
В упор: а) прямо в обличчя, не відводячи очей. Прикурюючи від його цигарки, він майже в упор примружено глянув на Іраклія (Андрій Головко, I, 1957, 281); б) зовсім зблизька, прямо по цілі. Кулемети.. в упор різонули по гітлерівцях (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 148).

2. род. а, техн. Пристрій, предмет, який підтримує що-небудь, служить для упирання в нього. У випадку необхідності вивішування [піднімання] автомобіля на домкраті або гідравлічному підйомнику забороняється проведення робіт без підставлення козлів і упорів, що запобігають самовільному опусканню автомобіля (Підручник шофера.., 1960, 323); Для торцювання дощок.. влаштовують упори, які можна установлювати на певні розміри (Столярно-будівельна справа, 1957, 108);
//  Підпірка, опора, яка підтримує що-небудь. Упори греблі.

3. род. у, діал. Упертість. Параска з упором, властивим тупій та лінивій натурі, не покидала свого звичаю (Іван Франко, VII, 1951, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 465.

Коментарі (0)