в означеннях
Тлумачення, значення слова «упорядник»:

УПОРЯ́ДНИК (ВПОРЯ́ДНИК), а, чол.

1. Той, хто організовує, влаштовує що-небудь. Впорядники вистави можуть їх [інсценівки] скорочувати, збільшувати, заміняти іншими (Степан Васильченко, III, 1960, 274).

2. Той, хто створює що-небудь (збірник, словник і т. ін.), систематизуючи, складаючи, підбираючи в певному порядку якийсь матеріал. Рукописні збірники пісень XVII—XVIII століть зробили велику послугу нашій фольклористиці. Це, по суті, найперші фольклорні записи, а їх упорядники — перші записувачі (Народна творчість та етнографія, 2, 1961, 63); При аналізі словників дожовтневого часу слід пам'ятати, що словники укладають живі люди, отже, на їх роботі позначаються не тільки суб'єктивні смаки та уподобання, а й класові, групові інтереси та симпатії — і виниклий на ґрунті цих інтересів та симпатій світогляд упорядників (Максим Рильський, IX, 1962, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 467.

Коментарі (0)