в означеннях
Тлумачення, значення слова «управа»:

УПРАВА 1, и, жін.

1. іст. Установа, яка займалася суспільними, становими та адміністративними справами. Од попа побігла [Палажка] в управу до волосного (Нечуй-Левицький, II, 1956, 22); Громадська управа була на послугах у поміщика і його службовців (Іван Франко, XVI, 1955, 143); — Він теж по земству служить: бухгалтерує у губернській управі, — одказав Книш (Панас Мирний, III, 1954, 266); — Усякому звісно, що оці молоді паничики, которих земська управа нам понасилала, нічого не знають (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 20);
//  Будинок, в якому містилася така установа. З подвір'я видно все, що діється коло управи (Яків Качура, II, 1958, 219); В той же вечір біля сільської управи була сходка (Петро Панч, В дорозі, 1959, 169).
 Волосна управа див. волосний 2.

2. іст. Керівний орган певної установи, організації, якогось підприємства і т. ін.; правління. Маленький на зріст, щуплявий, голова управи [колгоспу] завжди говорив рівно, спокійно (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 316); В конторі [рудні] згрудились люди.. Тут були численні комісії з міста й рудної управи, завідатель шахти і декілька осіб технічного персоналу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 340).
 Лікарська управа див. лікарський.

3. розм. Сила, здатна зупинити кого-небудь в його незаконних діях, сваволі і т. ін.; можливість справитися з кимсь. — Поїду в Петроград. Там знайду і правду, і управу! (Олесь Донченко, VI, 1957, 457); — Я тобі цього не забуду... Ні, не забуду! Я знайду на тебе управу! Ще ти мене згадаєш, — погрожував Жигай (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 12).
 Нема [немає] управи на кого — не можна Справитися з ким-небудь.

4. діал. Керування (у 1 знач.). Аж ер. 1780 приїхала до Львова перший раз польська трупа театральна під управою Трусколявського (Іван Франко, XVI, 1955, 232); Він, зайнятий управою школи, часто потребував заступства [замісництва] або хоч догляду над дітворою, а я його поради (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 381).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 468.

Коментарі (0)

УПРАВА 2, и, жін., діал. Обробіток (землі). Ті [монахи], що сиділи в монастирях, займалися управою ріллі, торговлею та промислом (Іван Франко, XVI, 1955, 420).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 468.

Коментарі (0)