УПРАВЛЯТИСЯ 1 (ВПРАВЛЯТИСЯ), яюся, яєшся, недок., УПРАВИТИСЯ (ВПРАВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. управляться; док.
1. Встигати або могти своєчасно зробити, виконати, здійснити що-небудь. Управлятися з усім цим було дуже-таки важко — не вистачало часу, отже, всяку канцелярську роботу я виконував ночами (Минуле українського театру, 1953, 29); У жнива він не тільки косив, але ще й допомагав мачусі в'язати снопи.., бо не вправлялась вона за двома косарями (Андрій Головко, II, 1957, 513); — А що ж, пора, може, і рушати? — питає він, швидко упоравшись. — Якщо ти зо сім управився, то й рушимо (Панас Мирний, IV, 1955, 320); [Марта:] Спочиньте, мамо. Роботи тут не скільки, то я й сама вправлюсь (Степан Васильченко, III, 1960, 77); — Алагаю, чи вправишся ти без мене доглянути табун? Я мушу хутко-хутко їхати зараз в аул (Олесь Донченко, I, 1956, 177).
2. Справлятися з ким-, чим-небудь, перемагати, долати когось, щось. З вартовими біля воріт управились, навіть не пустивши в діло фінок, просто забили кляпами кожному з них рота (Андрій Головко, II, 1957, 567); Іванко згадав, що довго борюкатися з цим бундючним воєводою не можна, бо не вправитися з його військом своїм маленьким загоном (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 123).