в означеннях
Тлумачення, значення слова «упирати»:

УПИРАТИ 1 (ВПИРАТИ), аю, аєш, недок., УПЕРТИ (ВПЕРТИ), упру, упреш і увіпру, увіпреш, док., перех.

1. Щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору. Решта [людей] закладала камінням ворота, прикотила колоду.. і уперла її в ворота (Юрій Яновський, IV, 1959, 57);
//  Щільно притискати що-небудь до чогось, маючи його за опору. Згодом зітхає [Любов], становить скриньку долі, підпирає голову руками, а лікті впирає в коліна й задумується (Леся Українка, II, 1951, 48).
 Упирати (уперти) очі (погляд, зір і т. ін.) у (на) кого — що — спрямовувати очі, погляд на кого-, що-небудь, довго або пильно вдивлятися у когось, щось. — Он, ото Наташка. Середня. Дивіться. Дивіться-бо! — крикнув Колісник, упираючи очі на середню дівчину (Панас Мирний, III, 1954, 272); Мусій неохоче глянув на її постать.. і впер погляд у землю (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 150).

2. діал. Настійно вказувати на когось, щось як на причину чого-небудь. Якби зломилося колесо, то панотець уже би дав добру науку Іванові.. Упирав би в Івана, що він їхав через ліс навмисне (Лесь Мартович, Тв., 1954, 221).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 459.

Коментарі (0)

УПИРАТИ 2 див. впирати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 459.

Коментарі (0)