в означеннях
Тлумачення, значення слова «упиратися»:

УПИРАТИСЯ 1 (ВПИРАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УПЕРТИСЯ (ВПЕРТИСЯ), упруся, упрешся і увіпруся, увіпрешся, док.

1. Упирати в що-небудь руку, ногу, плече і т. ін. або якийсь предмет для опори чи відштовхування. Сани йшли у затоки, стукались копилами, а він [Потап] одставляв ногу і упирався в тверді краї дороги, як звик се робити, коли вивозив гній (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 278); Тут [у рівчаку] було неглибоко, і ми попихали свої човники, упираючись веслами в дно (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 407); Петро мчавсь на його [розбишаку] з шаблею. Уже близько. Як ось кінь — тиць! Зупинивсь над проваллям, уперсь передніми ногами да аж захріп (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 104); Дівчинка уперлася рученятами в підлогу й зіп'ялася на ноги (Олесь Донченко, III, 1956, 18);
//  Бути щільно притиснутим до чогось, маючи його за опору (про предмет).

2. Наштовхуватися на яку-небудь перешкоду, міцно притискуватися до чогось. В хату увійшов височенного росту москаль. Голова його трохи не в оселю впиралася (Панас Мирний, III, 1954, 369); Таки завузько й тут. Дараба стала поперек ріки, упершися в оба береги, і загатила ріку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 393);  * Образно. Стрункі сосни велично впираються вершинами в небо (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 95);
//  Доходячи до певної межі, закінчуватися; бути перегородженим чимось. Дорога впирається в земляну стіну (Юрій Яновський, IV, 1959, 11); Наступної ночі батальйон врізався в новий квартал, який упирався рогом в перехрестя вулиць (Олесь Гончар, III, 1959, 247);
//  перен. Гальмуватися чим-небудь, мати щось на перешкоді. — Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки. — А як вони не захочуть? — От бачиш, усе впирається в хотіння (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 133); — Видно, знову діло в бандитизм упирається. Прямо нема тобі ну ніякого спокою (Михайло Стельмах, II, 1962, 189). Упиратися (упертися) очима (поглядом, зором і т. ін.) у (на) кого — що — спрямовувати очі, погляд на кого-, що-небудь, довго або пильно вдивлятися у когось, щось. Сидів [Іван] і поглядом своїм незрячим упирався в курний шлях (Петро Колесник, Терен.., 1959, 66); Закинув [Юра] назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 340); Румун.. уперся баньками на Маковейчика (Олесь Гончар, III, 1959, 58).

3. перен. Опиратися, пручатися, чинити опір певним діям. Галя взяла Грицька за ухо і, незважаючи на те що він, як тільки міг, упирався, брикався ногами та приловчався, щоб укусити її за руку, повела назад до класу (Степан Васильченко, I, 1959, 118); Їх [мавпочок] узяли на мотузочки й потягли на пароплав. Звірята впирались, вищали, мотали головами.. — не хотіли залишати негра (Микола Трублаїні, II, 1950, 61); Тягнирядно.. уперся, як віл, і мусили вести до підводи силою (Андрій Головко, II, 1957, 185);
//  Уперто відмовлятися від чогось, не погоджуватися з ким-, чим-небудь. Розказав [Лушня] і про останню розмову з Чіпкою; радив пристати [найнятись на службу]... Пацюк одразу згодився, Матня впирався (Панас Мирний, I, 1949, 320); Знесиленого Мар'яна жінки повели в другу половину хати, щоб там хоч трохи відпочив. Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття... (Михайло Стельмах, I, 1962, 171); Не раз, буває, дитина мала упреться, сама не знає чому: не хочу того та й не хочу! а чого не хоче і чому не хоче — і питати дарма (Іван Франко, I, 1955, 157);
//  Наполягати на чомусь, стояти на своєму. — Вже ж я тебе, доню, ніколи не побачу!.. Та й там буде гірше, ніж тут, — ось вір мені... — Хоч гірше, аби інше, — упиралась Лисавета (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 292); Взяла мене така думка: мати підожде та побачивши, що я вперлась та й з літ уже виходжу, то й не буде мене неволити, оддасть мене за москаля, як вернеться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 459.

Коментарі (0)

УПИРАТИСЯ 2 див. впиратися 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 459.

Коментарі (0)