в означеннях
Тлумачення, значення слова «ура»:

УРА, виг.

1. Бойовий заклик під час атаки. І подав команду.. Грянула батарея!... — Ура-а! — кричали вершники праворуч і ліворуч (Олександр Довженко, I, 1958, 154);
//  у знач. ім., сер., невідм. Праворуч, зовсім близько, перекриваючи клекіт бою, лине могутнє «ура» (Яків Качура, Вибр., 1953, 410); На білому снігу зачорніли постаті бійців, вони бігли і кричали «ура»... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498).
 На ура: а) рішучою атакою з криками «ура»; б) без підготовки, з надією на випадковий успіх. [Огнєв:] Ніякого дерзання у цьому наказі нема, воно тут і не ночувало. Тому, що немає у ньому мислі, все береться на «ура» (Олександр Корнійчук, II, 1955, 22); Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) на ура див. піднімати.

2. Уживається для вираження нагального схвалення, захоплення, радості. Та як ревнуть: «Гуля наш батюшка, гуля! Ура!.. ура!.. ура!..» (Тарас Шевченко, I, 1963, 245); Його проста невеличка річ [промова] подобалася усім найбільше, всі закричали: ура-ура! (Панас Мирний, III, 1954, 288); [Оксана:] Ура, товариші! Жіночі наші збори ухвалили: всім, як одній, увійти в колгосп (Микола Куліш, П'єси, 1960, 157); — Ура! — несподівано заволав Маковей, притискуючи трубку до вуха. — Іптап прийшов!.. Іптап! Винищувальний протитанковий артилерійський полк... Гроза німецьких танків (Олесь Гончар, III, 1959, 363);
//  у знач. ім., сер., невідм. Голосним «ура» ми підтримали оратора (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 472.

Коментарі (0)