в означеннях
Тлумачення, значення слова «урівноважений»:

УРІВНОВА́ЖЕНИЙ (ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до урівноважити. Тачанка, і без того не урівноважена пасажирами, жалібно черкалась під Гаркушею об колесо (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 167).

2. у знач. прикм. Який уміє володіти собою, відзначається витримкою; стриманий (про людину). Завжди урівноважений і терплячий, капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (Олесь Гончар, III, 1959, 282); Хлопець явно стримував себе, намагався бути врівноваженим і спокійним, а в душі його все кричало і обурювалося (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 51);
//  Який виражає витримку, спокій. Мама писала своїм гарним, врівноваженим почерком про все, що діялося дома (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 93); Настрій у нього був спокійний, урівноважений, як у людини, що довго борсалася в хвилях бурхливої річки і нарешті дісталася берега (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 477.

Коментарі (0)