в означеннях
Тлумачення, значення слова «урізувати»:

УРІЗУВАТИ 1 (ВРІЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), іжу, іжеш; наказ. сп. уріж; док.

1. перех. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє (Номис, 1864, № 13777); — Домко, вріж нам сала! (Михайло Стельмах, I, 1962, 115);
//  Відрізаючи частину, вкорочувати, зменшувати що-небудь. Він полатав чоботи, врізавши халяви (Василь Кучер, Голод, 1961, 364);  * Образно. Посмирнієш! Надпиляють тобі зуби, уріжуть кігтів, начеплять каганець. Плакати будеш, Черемоше (Гнат Хоткевич, II, 1966, 321).
Дуба врізати див. дуб; Поли (полу) вріж та тікай див. пола; Поли (полу) врізати див. пола; П'яти врізати — косячи, догнати косаря, який косить попереду; Урізати (врізати) язика див. язик.

2. тільки док., перех. Поранити чим-небудь гострим, ріжучим. Ще ж так недавно я палець урізав собі, і вона [мати] так бідкалась і.. зав'язувала мені його (Архип Тесленко, Вибр., 1936, 113); — Що, пучку врізала, сичиш з болю?.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 27); Застерігав Павло,.. що при необережному рухові мантачки по косі можна врізати пальці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 249).

3. перех., перен. Зменшувати, скорочувати обсяг, кількість чого-небудь. Він [капітал] краде час, необхідний робітникові для того, щоб користуватися свіжим повітрям і сонячним світлом. Він урізує обідній час і по змозі включає його у самий процес виробництва.. (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. 1, 1952, 265); Адміністрація шахт знахабніла і вирішили урізати платню навіть за пророблені вже два тижні (Петро Колесник, Терен.., 1959, 62);
//  Забирати частину від цілого для когось, з якоюсь метою. Сімейним інженерам, які жили лише на свій оклад, в ті часи справді було не тільки тяжко, а часом і неможливо урізати щось для батьків (Іван Сенченко, Опов., 1959, 110).

4. тільки док., перех. і неперех., розм. Енергійно виконати що-небудь (зіграти, станцювати тощо). [Недоросток:] Як вийду було на вулицю та вріжу в скрипочку, так усі й обступлять (Степан Васильченко, III, 1960, 79); — Перед такою дівчиною я й сам урізав би оце гопака (Іван Ле, Право.., 1957, 37);
//  фам. Що-небудь зробити, здійснити вагомо, результативно або швидко. — Чули? Провокатором обзиває.. Ось я тобі вріжу протокола за брехливе свідчення (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 504); Пилип Максимович провів аж до воріт і неголосно гукнув: — Подумайте! Може, таки вріжете статейку в газету? (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 181).

5. тільки док., перех. і неперех., розм. З силою ударити. Як же вріже їх [школярів] на сім слові пан Симеон різкою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 175); — Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так вірите, я аж заточився... (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 53); [Олексій:] Ой, ти знову по руці вдарила [палицею]!.. Ой, ще раз врізала! (Олександр Корнійчук, I, 1955, 311).
Урізати гарячих — те саме, що Всипати гарячих (див. гарячий). — Нічого не вдієш — знімаю [одяг]. Знову врізали гарячих (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 167).

6. тільки док., неперех., розм. Дуже швидко побігти, втекти. Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (Павло Загребельний, Диво, 1968, 154).

7. тільки док., перех. і неперех., фам. Напитися або випити вина, горілки і т. ін. [Борис:] Мене-таки батько й мати здорово примушували: «Який ти, кажуть, мужчина, що не хочеш пить?» Я і урізав (Марко Кропивницький, I, 1958, 423); — От клятий Бариляка! І тут свого не пропустив. Таки напросився... — Тепер він уріже! (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 162); — Чи сто грам в буфеті можна врізати? (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 142).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 478.

Коментарі (0)

УРІЗУВАТИ 2 див. врізувати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 479.

Коментарі (0)