в означеннях
Тлумачення, значення слова «урна»:

У́РНА, и, жін.

1. Посудина, звичайно у формі вази, для зберігання праху померлого після кремації. [Кай Летіцій:] Позамикались дома, наче в урни замазались, іще й не спопелівши, обличчя в них [філософів] повитягались навіть (Леся Українка, II, 1951, 366); Те ж, від кострів що зосталось, в єдиній впокоїлось урні... (Микола Зеров, Вибр., 1966, 324); Можна припустити спалювання трупів родичів [у шзньотрипільський час]. Можливо, попіл померлих деякий час зберігався в урнах вдома, в сім'ї померлого (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 69); І от ялини, що стоять на варті Священних урн, де сховано останки Синів народу, вірних до кінця! (Максим Рильський, II, 1960, 314);
//  Надмогильний пам'ятник або його деталь, що має форму такої вази. Пам'ятник зводився в молодому саду над дорогою, увесь витесаний з карпатського каміння, по краях оздоблений мармуровими урнами (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 93).

2. Скринька з вузьким прорізом, в яку опускаються виборчі бюлетені при таємному голосуванні. Щоб простелилося в віки Життя погоже та безбурне, — Ідіть, дівчата й юнаки, Усі до виборчої урни.. Я разом з вами бюлетень За Батьківщину опускаю (Максим Рильський, II, 1960, 285).

3. Кругла посудина для сміття, що встановлюється на вулицях і в громадських приміщеннях. Черкашин підняв недокурок і кинув до урни (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 61); З дверей приміщення прибиральниця виносить урну із сміттям (Андрій Головко, I, 1957, 477).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 479.

Коментарі (0)