в означеннях
Тлумачення, значення слова «урочистий»:

УРОЧИ́СТИЙ (ВРОЧИ́СТИЙ), а, е.

1. Пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу. Врочисте святонько було (Степан Руданський, Тв., 1959, 61); Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний, а потім забави, танці та урочиста вечеря (Леся Українка, III, 1952, 666); Ось уже призначено й день розширеного урочистого засідання фабричного комітету. Той день вирішили приурочити до сорокап'ятиріччя Ленінського комсомолу (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 164); На площі мав відбутися урочистий мітинг. Для цього тут була спеціально збудована трибуна (Яків Баш, На землі.., 1957, 18); Невдача в загсі зіпсувала їм день, який мав бути найврочистішим у їхньому житті (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 17); Урочистий шевченківський ювілей, що за ухвалою Всесвітньої Ради Миру відзначався в усіх країнах світу, викликав величезну, досі не бачену кількість публікацій, зв'язаних з іменем великого поета (Радянське літературознавство, 1, 1962, 105);
//  Який супроводжується певним церемоніалом. Особливо урочистий і складний був ритуал похорону царя.. Набальзамоване тіло царя возили на спеціальній колісниці по всіх підвладних йому племенах (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 160); В юртах жінки витрушували все з скринь і окремо складали потрібне влітку, відбирали собі і дітям найкращі оздоби і святковий одяг для урочистого виступу в путь (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 38).
 Урочисті збори див. збори.

2. Який відзначається значимістю, важливістю. [Річард:] О, Джонатане!.. Якби ти був митцем справдешнім зроду, ти б чисту мав фантазію і думку, ти б знав, що в урочистий час роботи ми не на грішнім світі живемо (Леся Українка, III, 1952, 47); Коли над площами столиці луна салюту загримить і прудкокрилі блискавиці осяють зоряну блакить, — в цю урочисту мить святкову перед солдатом пройде знову, як уві сні, прифронтова, вночі затемнена Москва (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 52); Хоч він [Тарас Бульба] почував, що вже тверді духом його козаки, йому захотілося цієї урочистої в житті хвилини [перед боєм] сказати своїм лицарям усе, що було в нього на серці (Олександр Довженко, I, 1958, 258).

3. Сповнений величі; який викликає почуття піднесеності, небуденності. Глибоке небо немов промовляло до моря огнисті слова, а море співало урочистій ночі свою могутню, величну, вічну поему (Леся Українка, III, 1952, 623); Щось урочисте було в трепеті корогви, в тихому сумі осіннього сонця, в тривожно-ясних обличчях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 76); Тиша, тиша довкола — повна, урочиста. Не шелесне ліс (Олесь Гончар, II, 1959, 137); Він полюбив Карпати за їхню урочисту суворість і величну красу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 163);
//  Сповнений величності, дуже серйозний, поважний. Яким, урочистий сьогодні, гукнув на хористів (Андрій Головко, II, 1957, 128); Вони, випускниці, були в білих нарядних платтях, святкові, урочисті, схвильовані (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 389);
//  Який виражає таку величність, серйозність, поважність. Старіший [чоловік] підходить з якимсь урочистим лицем (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 169); В хаті біля столу.. стоїть у чистій полотняній сорочці брат і урочистими рухами нарізає щільники у велику дерев'яну миску (Михайло Стельмах, II, 1962, 246);
//  Пристрасний, патетичний. Там, де потребується піднесений, урочистий тон,.. архаїзми можуть вірно служити свою службу (Максим Рильський, III, 1956, 74); До їхнього слуху десь з-під гори доносився спів — урочистий, повільний, грізний.. Вони не розбирали слів, але ж знали цей мотив, рідний з дитинства, з піонерських загонів, мотив, з яким вони росли, виховувались і мужніли, — «Інтернаціонал»! (Олесь Гончар, III, 1959, 92).

4. Особливо серйозний, значущий, важливий (про обіцянку, клятву і т. ін.). Схвильований і радісний, глибоко одчуваючи вагу моменту, він стояв коло «діда» і складав урочисте обіщання [обіцяння] товариству на вірність (Степан Васильченко, II, 1959, 298); Урочиста присяга примусила задуматись не самого лише Валерія (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 95); На прапорах, як полум'я, червоних Врочиста клятва воїнів горить (Любомир Дмитерко, Вірші.., 1949, 7).
 Урочиста обіцянка юних піонерів; Урочиста піонерська обіцянка — обіцянка, яку дають школярі в надзвичайній обстановці при вступі в піонерську організацію. Кожен, хто вступає до піонерського загону, повинен насамперед дати Урочисту піонерську обіцянку (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 244).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 482.

Коментарі (0)