в означеннях
Тлумачення, значення слова «уродити»:

УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), оджу, одиш, док.

1. перех. Народити. — Та одна ж нас матінка уродила, Та не одну долю нам уділила (Українські народні пісні, 2, 1965, 127); Швидко по весіллю вона захорувала і вродила синка (Іван Франко, II, 1950, 111).

2. неперех. Дати урожай. На біду того літа груша вродила, та ще й дуже рясно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 233); Ідеться про те, що на сипучому піску не може бути збудований ніякий дім і що на голому камені не вродить ніяка пшениця (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 265).

3. неперех. Вирости, дозріти гарним, в добрій кількості (про злаки, овочі, плоди фруктових дерев і т. ін.). Сіяв гречку, а вродив мак (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 235); Коли не буде добрива, то не вродить ні овес, ні картопля, ні біб... (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 14);
//  безос. А вродило цього року — листу не видно. Посеред саду старезна яблуня, всипана райськими яблуками, аж гілля кіллям підважені (Степан Васильченко, II, 1959, 183).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 480.

Коментарі (0)