УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас.
мин. ч. до уродити. Уроджений у 1856 р. в Нагуевичах,
Дрогобицького повіту, ходив я протягом двох років до
сільської школи в Ясениці Сільній (Іван Франко, Публіцистика,
1953, 112); На волі вроджену пташину бідну Взяла чиясь
рука жорстока в плін (Уляна Кравченко, Вибр., 1958,
203);
// тільки ж. р. Уживається при називанні
дівочого прізвища заміжньої жінки. Турман, уроджена
де-Пурверсе, кахикала сухим кашлем, як тільки стрічалась
з людьми (Нечуй-Левицький, I, 1956, 422); Дядько Оксентій не
був у дворі чужий. Був він братом Мелані Брилевої,
уродженої Нечипорук, з села Бородянки (Юрій Смолич, Мир..,
1958, 15).
2. Властивий кому-небудь від народження;
природжений. З натури була Неля несміливою. Дехто
пояснював це надмірною вродженою делікатністю (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 349); В обох [Олесі і Гуренка]
прекрасні голоси і вроджене вміння співати (Олександр Довженко, Зачарована Десна,
1957, 573);
// Який володіє природним даром в якій-небудь
галузі. Леонтій Жержеля міг відтворити навіть
голоси бугаїв з артільної ферми.. Уроджений артист!
(Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 175).
▲ Уроджений (вроджений) рефлекс — те саме, що
Безумовний рефлекс (див. безумовний). Рефлекси
можуть бути безумовними, або вродженими, і умовними,
або набутими (Наука і життя, 9, 1960, 42).