в означеннях
Тлумачення, значення слова «уриватися»:

УРИВАТИСЯ 1 (ВРИВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УВІРВАТИСЯ і УРВАТИСЯ, вуся, вешся, док.

1. Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. — Якось мені самій казала [Лукіяниха], що якби її Марину ланцом прив'язав, то урвалася б та й пішла б на танці (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 164);
//  Перериватися, розриватися навпіл, на частини. Уривається туго натягнена струна, коли по їй бренькне необережно рука (Любов Яновська, I, 1959, 326); Встають та й встають у пам'яті цілі картини з недавнього минулого... Не раз за цей час у Катрі й нитка урветься, і шнури на прядці спадуть (Андрій Головко, II, 1957, 191).
Бас урвався див. бас; Увірвалася нитка див. нитка; Урвалася (увірвалася) вудка див. вудка.

2. перен. Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про дію, процес і т. ін.). Сидять вони собі та й прядуть, розмовляють; та розмова ведеться помалу, щораз уривається (Леся Українка, III, 1952, 469); Музика уривається. Над стадіоном — цілковита тиша (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 400); Зненацька скажений чвал коня урвався біля воріт (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 106); Стрілянина урвалась, їх оточив крик і галас (Петро Панч, В дорозі, 1959, 62);
//  кому що. Вичерпуватися, припинятися. Біль, досада бурилась в грудях, наростав гнів. Синові уривалася покора (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 208); І подумалось раптом: — А Яшкові пасьба урвалась тепер. Авжеж, прожене хазяйка (Андрій Головко, I, 1957, 139); — Прийшов на роботу, — сказав Брунька.. — Хіба там зарібки урвалися? (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 105).
Терпець уривається (урвався, увірвався) див. терпець.

3. Раптово обриватися, не мати далі продовження. Сторінка рукопису була списана до половини, і рядок уривався: професор писав, коли Ласточкін потурбував його (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 455); Та ось стежка повернула вбік, перебігла ще дві-три сіножаті, перескочила два-три перелази і урвалася на зарінку перед самим Мошковим бродом (Іван Франко, IV, 1950, 422); Ще раз гукнули заводи, і низка робітників біля прохідної будки урвалась (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 118).

4. заст. Падати, зриватися з чого-небудь, звідкись. Антосьо.. роздивлявся на гори та жахався, як люди лазили по них, ступаючи з прискалка на прискалок. Якби котре урвалось, то цілої кісточки не зосталось би (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 148); Катря очі пасла на стягу, що мальовниче мале в повітрі й ніби гнав переляканого ворога.. Але цієї ж миті дорогий стяг урвався з кручі й щез в проваллі (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 81);
//  тільки недок. Мати стрімкий, прямовисний схил. Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Борис Грінченко, I, 1963, 352).

5. тільки док., розм. З труднощами звільнитися від чогось, знайти можливість, час, щоб піти куди-небудь, до кого-небудь; вирватися. [Тетяна:] Я давно збиралась до вас, та не можна було покинути господарства... [Ганна:] Отак і я нікуди не урвусь (Марко Кропивницький, V, 1959, 128); [Панас:] Хотілось би до вечора справиться, щоб хоч на хвилину до Марусі урваться (Карпенко-Карий, I, 1960, 223);
//  також недок. Переставати щось робити, відриватися від якогось заняття. Їм можна пробачити, вони не фахівці,.. мусять писати, уриваючись від іншої роботи (Леся Українка, III, 1952, 691).

6. рідко. Підіймаючи щось важке, завдавати шкоди своєму здоров'ю; підриватися.
Серце урвалося чиє, у кого — хтось дуже злякався, стривожився. Серце у Ганни урвалося, і тривога побігла млостю в ноги (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 92); Серце уривається (уривалося) за ким — хтось дуже журиться, тужить за ким-небудь. Хтомочко, мій дорогий, не знаю, як мов серце уривалося за тобою.. Буду просити, щобись відписував мені щотижня і не забував, господарю мій далекий... (Олесь Гончар, III, 1959, 204).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 476.

Коментарі (0)

УРИВАТИСЯ 2 див. вриватися 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 476.

Коментарі (0)

УРИВАТИСЯ 3 див. вриватися 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 476.

Коментарі (0)