в означеннях
Тлумачення, значення слова «ущухати»:

УЩУХАТИ (ВЩУХАТИ), ає, недок., УЩУХНУТИ (ВЩУХНУТИ), не; мин. ч. ущух, ла, ло і ущухнув, нула, ло; док.

1. Ставати слабшим, затихати, припинятися (про явища природи). Ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (Іван Котляревський, I, 1952, 159); Ущухла буря. Розійшлись хмарки І скрізь панує тиша урочиста (Микола Вороний, Вибр., 1959, 139); Хуртовина не тільки не вщухала, а ще розгулювалась. Поривний вітер шарпав голе гілля кущів під вікном (Андрій Головко, II, 1957, 557); Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (Петро Колесник, Терен.., 1959, 31); Кожного ранку солдати перш за все кидалися до вікон подивитися, чи не вщухла нарешті метелиця (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 186);
//  Зменшуватися в дії, в силі її вияву; припинятися. Вогняний ураган дійшов до наваленого лісу і вщух (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 78); В гарячу пору збиральної робота на токах не вщухає круглу добу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 140);
//  Робитися спокійним. Ущухнуло море, і хвилі вляглися (Євген Гребінка, I, 1957, 83).

2. Переставати звучати, лунати, чутися. Гучна розмова укривала хату. Вона ущухла тільки тоді, як Педоря одчинила двері, щоб унести самовар (Панас Мирний, III, 1954, 210); Стрілянина не вщухала (Олександр Довженко, I, 1958, 146); Гамір на передовій поступово вщухав. Лише зрідка де-не-де постукували контрольні кулемети (Олесь Гончар, III, 1959, 411); Сомко звелів ударити своїм тимпанникам у срібні бубни. Ущухнув трохи галас (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 167); Рвонулося розкотисте «ура-а!» І вщухло враз (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 388).

3. Робитися менш відчутним; угамовуватися (про відчуття, почуття і т. ін.). Юлдаш перелетів через кінську голову. Прикрий біль шпигонув у ногу. З зусиллям хлопець підвівся. Біль у нозі не вщухав (Олесь Донченко, I, 1956, 178); В міру того, як Савченко говорив, запал у Валі став потроху вщухати (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 56); [Мелешко:] Спробуйте поки ці таблетки — ручуся, біль моментально вщухне (Іван Кочерга, II, 1956, 493).

4. Замовкати, затихати. Довго ще, далеко за північ, розбуркана молодь не вщухала (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 124); Він знову підводить руку,.. але майдан не вщухає (Яків Баш, На землі.., 1957, 19); Громада зовсім ущухла, дожидаючися, що скаже старшина (Борис Грінченко, II, 1963, 358); Пташки ущухли, звірина причаїлась (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 176);
//  перен. Заспокоюватися, переставати виявляти що-небудь (гнів, роздратування і т. ін.). Бжеський ущух так само швидко, як і скипів, і бучно розреготався (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 9); — Що новенького у волості, Якове? — запитав Євген Панасович, коли Ярошенко трохи вщух і, сердито сопучи, почав роззувати розхлябані, заболочені чоботи (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 82).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 544.

Коментарі (0)