УШКВАРИТИ (ВШКВАРИТИ), рю, риш, док., перех. і неперех., розм.
1. Зробити що-небудь енергійно,
спритно. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — Орел
ушкварив на ягня (Євген Гребінка, I, 1957, 66); Біля нашої груші
припали з кулеметом два червоних воїни, вшкварили
вогнем по захаращеній чужими мундирами вулиці
(Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 103); А як вона.. виступила
перед молодими, як руку з чаркою піднесла вгору, промову
до молодих ушкварила.., то гості заплескали на її
слова і не дали вже докінчити весільної промови (Ірина Вільде,
Троянди.., 1961, 265);
// Заграти, затанцювати і т. ін.
швидко, енергійно, старанно. Зрадів старий, мов
маленький, Аж за кобзу взявся, Хотів вшкварить
метелицю З усієї сили Та не вшкварив... (Тарас Шевченко, II, 1963, 342);
А тут як ушкварять музики джинжируху! — та й
гарно ж грали (Олекса Стороженко, I, 1957, 147); Тоді козачка як
ушкварили [гості]… А за козачком — метелиці.
Танцювали молоді, та пішли навприсядки і старі (Олександр Ковінька,
Кутя.., 1960, 110); Митрьохін глянув на Махотку і враз
весело ушкварив нестримно-бурхливу польку (Юрій Збанацький,
Між.. людьми, 1955, 13).
2. неперех. Почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.). Незабаром і дощ ушкварив такий, що ну! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 199); Їде [чоловік] дальш, а тут як набіжить друга хмара в громом, з блискавкою, як ушкварить град з куряче яйце (Олекса Стороженко, I, 1957, 64).
3. З силою вдарити. По голові ложкою як ушкварить (Словник Грінченка); — А-а, ковалі б тебе гнули кліщами! — вшкварила Мокрина Юрка разів кілька (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 73).