Словник української мови

УСІВАТИ 1 (ВСІВАТИ), аю, аєш, недок., УСІЯТИ (ВСІЯТИ) ію, ієш, док., перех.

1. Покривати чим-небудь якийсь простір, якусь поверхню. Високі коні.. кресали ясними підковами об кам'яну мостову і всівали її невеличкими іскорками (Панас Мирний, III, 1954, 256).

2. Заповнювати, займати собою весь простір, всю поверхню. Тут німців били ми, і трупи їх довкола усіяли бугри й засніжені поля (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 176).

УСІВАТИ 2 (ВСІВАТИ), аю, аєш, недок., УСІЯТИ (ВСІЯТИ), ію, ієш, док., перех. Сіяти щось серед чого-небудь.  * Образно. Може б, Шрам і до кінця козаків утихомирив; так.. за Шрамом паволоцьким слідом ходив диявол і всівав плевели в пшеницю, А той диявол не хто був, як полигач Брюховецького — Вуяхевич (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 159).