УСКЛА́ДНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
ускладнити. Образ у П. Тичини прозорий, ясний, ні
в якому разі — не спрощений чи невмисне ускладнений
(Радянське літературознавство, 7, 1967, 40);
// у знач. прикм. Складніший,
ніж звичайно, ніж інший. Ускладнені пологи.
▲ Ускладнене речення, лінгв. — речення, до складу
якого входять відокремлені і приєднувальні
конструкції, порівняльні звороти, модально-вставні утворення.
Обмеження дії, вираженої формою умовного способу,
може передаватися простим ускладненим реченням
(Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 328).
2. До якого додалося ускладнення (у 2 знач.). — Грип я перележу й дома. — У вас грип дуже ускладнений... І там [у лікарні] ми взагалі вас підлікуємо. Вам потрібне клінічне лікування (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 183).