У́СНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до усний. Давнішими
дослідниками визначались, як істотні ознаки
фольклору масовість його побутування і усність його творення
та передачі (Максим Рильський, III, 1956, 153); Усність
творення і анонімність, як важливі ознаки дожовтневого
фольклору, перестають бути характерними для
сучасного (Народна творчість та етнографія, 2, 1965, 47).
▲ Усність судового процесу — усне ведення, усний
розгляд справи в суді. Гласність, усність і
безпосередність судового процесу роблять самий розгляд справ
у суді засобом виховання, громадського впливу на
порушників закону (Радянський суд, 1951, 52).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 492.