УСТАНО́ВА, и, жін.
1. Організація (з певним штатом
службовців і адміністрацією), що відає якою-небудь
галуззю (галузями) народного господарства, торгівлі,
культури, науки і працює в цій галузі (галузях).
— Ну, ходімо ж, — кажуть [люди], — подивишся ще
на наші громадські установи (Панас Мирний, IV, 1955, 328);
Півстоліття тому, в буремні дні 1919 року, на Україні
була заснована найвища наукова установа — Академія
наук (Вітчизна, 6, 1969, 172);
// Будинок, приміщення, де
розташована така організація; місце роботи
кого-небудь. Та Карпові сьогодні не сиділося в душному
кабінеті. Прийнявши двох-трьох відвідувачів, він.. пішов
з установи додому (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 200).
2. розм. Умова, домовленість. — Тільки знай, у нас така установа: все, що не добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний, I, 1949, 329).
3. заст. Закон, правило. — Положи гроші, то й бери товар, така в мене установа (Іван Франко, III, 1950, 60); [Рахіль:] Ніхто не може літери змінити Твоїх міцних одвічних установ (Леся Українка, I, 1951, 421).