УСТАВА́ННЯ (ВСТАВА́ННЯ), я, сер. Дія за значенням уставати 1, 2. Слуха [Солоха] й чує глибоке зітхання, ломотню [хряск] кісток.. од уставання (Панас Мирний, I, 1954, 63); З хати чутно крізь розбиту шибку рухи вставання матері, потім її голос (Леся Українка, III, 1952, 254); Аж на зорі зварилася вечеря. Поки гості попоїли, трембітанники заграли вже на вставання (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 28).