Словник української мови

УСТРЕЛИТИ (ВСТРЕЛИТИ), лю, лиш, док., перех., розм. Убити пострілом. Устрель же Кончака, Ярославе,.. за святую землю Руську (Панас Мирний, V, 1955, 271); А я вже втратив усяку надію що встрелити. Цілив на табунці, гатив на одиночки, і мої постріли розривали повітря, не пошкодивши ані одну летючу тварину (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 437);
//  Стріляючи, поранити. — Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? — Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 365).