Словник української мови

УСТРУГА́ТИ (ВСТРУГА́ТИ), аю, аєш, док., перех. Зняти стружку з поверхні дерева, металу і т. ін. за допомогою спеціального інструмента; стругаючи, зробити. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати (Словник Грінченка);
//  Стругаючи, відділяти частину чогось; настругати. Марині кинувсь в вічі хрест, що батько напалив на сволоці, як із страсті вернулися. Устругали того хреста, розколотили з водою, дали [Хіврі] випити (Панас Мирний, IV, 1955, 223).