УСТРУГНУТИ (ВСТРУГНУТИ), ну, неш, док., перех.
1. Те саме, що устругати. Плигав жвавий молоток, зубата тьохка пилка, той змайстрував собі свисток, той устругнув сопілку… (Микола Рудь, Доп. зорі, 1958, 92).
2. перен., розм. Зробити, сказати що-небудь
незвичайне, несподіване, таке, що може здивувати інших.
— Ходім лучче [краще] до мене та на радощах вип'ємо
могорича. А вже ж і могорич встругну! (Нечуй-Левицький, III,
1956, 348); Ех, чому він не поет! Таку б поему
встругнув, що тільки прочитай! (Андрій Головко, I, 1957, 165);
Дим під грушею осідав на землю попелом і густим
шаром укрив зелену траву.. Кузьма задер голову на грушу.
Поміж листям визирала винувата Василькова
мордочка. — Це ти, мабуть, щось устругнув? (Петро Панч, II,
1956, 211).
♦ Устругнути штуку — зробити щось незвичайне,
несподіване. [Дмитро:] Стійте, стійте! Дівчата
йдуть! Постривайте ж, я їм... штуку встругну!
(Бере кочерги й рогачі й підпирає ними двері) (Михайло Старицький,
Вибр., 1959, 257); Вона з недовірою подивилась на мене,
потім оглянула стілець — вона думала, що я хочу
устругнути їй якусь штуку, — і не сідала (Леонід Смілянський,
Сашко, 1957, 52).