Словник української мови

У́СТРИЧНИЙ, а, е. Прикм. до устриця. Устрична черепашка;
//  Такий, на якому водяться устриці. В Чорному морі здавна були відомі досить значні устричні банки (Наука і життя, 11, 1964, 17);
//  Признач. для розведення й обробки устриць. Пили.. французькі шампани, а заїдали живими хорлянськими устрицями, що їх пані Софія спеціально розводила неподалік від порту на власному, так званому устричному заводі (Олесь Гончар, II, 1959, 44);
//  Пов'язаний із добуванням устриць. Устричний промисел.