Словник української мови

У́СТУП, у, чол., книжн. Частина тексту; уривок, абзац. Я наведу ще.. два славні уступи з Гомерової «Іліади» — опис Пандарового лука і Ахіллового щита (Іван Франко, XVI, 1955, 289); [Василь:] Я хочу, щоб ти прочитав оцей уступ у газеті (Володимир Самійленко, II, 1958, 95); Цілі уступи «Тараса Бульби» безпосередньо навіяні козацькими думами (Максим Рильський, IX, 1962, 216).

УСТУ́П, у, чол.

1. Виступ або виїмка в чому-небудь, що нагадує східець. З гір аж до моря уступи сягають, Люди прозвали їх «Чортові сходи» (Леся Українка, I, 1951, 69); Звичайна чотирисхила форма солом'яного даху поділяється на два основних види: дахи з уступами на ребрах і з розвиненою формою гребеня і дахи рівної, обтічної форми (Дерев'яне зодчество України, 1949, 63);
//  спец. Частина вибою. Володимир вперше взяв у руки відбійний молоток, вперше спустився в уступ (Робітнича газета, 14.I 1962, 1).

2. у знач. присл. уступом, уступами. Нерівно, нагадуючи східець, східці. В задній стіні, яка йде уступом, кілька дверей в інші кімнати (Іван Кочерга, II, 1956, 452); Вони знайшли граніт, який крутими уступами виходив на поверхню (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 213).