УСТУПАТИ 1 (ВСТУПАТИ), аю, аєш, недок., УСТУПИТИ (ВСТУПИТИ), уплю, упиш; мн. уступлять; док.
1. неперех. Те саме, що поступатися 2. Горпина ж була таки старіша.. та й уступати не любила (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 121); Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Панас Мирний, IV, 1955, 36); Старий Сокира не хотів віддавати сина в кадетський корпус, але змушений був уступити дружині (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 386).
2. перех. Звільняти для іншого (місце, дорогу,
прохід і т. ін.). Вони [жінки].. уступали місце другому
гурточку, що вже надходив з сіней (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
282); Сидів він, схрестивши ноги,.. навпроти входу,
на почесному місці, яке лише зрідка уступав найважнішим
гостям (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 37); Іван Тимофійович
ішов, як завжди, трохи незграбно, намагався
уступити всім дорогу і загороджував її (Юрій Мушкетик, День..,
1967, 84);
// неперех., розм. Задкуючи або ступаючи
вбік, віддалятися, відходити від кого-, чого-небудь.
Була між ними [братами] як стіна залізна. Чи той
підніметься, другий уступає геть, місце дає, —
доторкнутись стережеться (Марко Вовчок, I, 1955, 237); Стрічні
люди уступають [перед стадом] із розмоклої дороги і
туляться попід плотами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 267).
3. неперех., розм. Проходити (про стан людини). [Психіатр:] Якщо безсоння і біль голови не уступить перед бромом, тоді попробуєм морфій... (Леся Українка, II, 1951, 66); Він почав дихати рівніше, повільніше; дрож уступила (Іван Франко, VII, 1951, 79); Як чую Веселе «цвірінь», То живіше кров заграє, Уступає лінь (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 199).
4. перех. і без додатка, розм. Продаючи, знижувати ціну на яку-небудь суму. Се така, що не вступить нікому й п'ятака! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 163); Дружина любить поторгуватись. Стане біля прилавка і почне: — А дешевше не буде? .. А карбованця не уступите?.. (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 204).