УСТУПАТИСЯ (ВСТУПАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УСТУПИТИСЯ (ВСТУПИТИСЯ), уплюся, упишся; мн. уступляться; док.
1. за кого і без додатка. Захищати, боронити кого-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; заступатися. — Їй-богу, правда, їй-богу, правда!.. — перебила його [губернатора] Ївга, уступаючись за Левка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 296); — Товаришу гвардії старший лейтенант! Він випадково! — вступається за єфрейтора Черниш (Олесь Гончар, III, 1959, 276); — Ми вернем вам ваше добро десятерицею [вдесятеро]. — О, спасибі ж тобі, батьку, що хоч ти за нас уступився! — кажуть міщане [міщани] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хлопці, вступіться! — верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька. Аматори забрали від баби сукувату палицю (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 317).
2. розм. Відходити, відступати від кого-,
чого-небудь, звідкись. А дітки як очепились [учепились] за
шию мені, то й не вступаються, цілують та просять:
— їдьте з нами, тіточко наша кохана, їдьте! (Марко Вовчок,
I, 1955, 12); [Гарниш:] Вступися, жінко! Адже
можеш хвилю Заждати в СІНЯХ (Іван Франко, IX, 1952, 207);
Вона дивилась повз нього, кам'яно-холодна, виразно
домагаючись своєю позою, щоб уступився з дороги. Суліман,
ставши збоку, по-лакейськи відчинив їй двері (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 367); * Образно. Вступіться, нелюди,
з путі Народові, що в темноті Зорю побачив полум'яну
(Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 15).
З місця не уступитися (не уступитися) — залишатися
нерухомим, не рушати з місця. Комісар не вступався
з місця, стояв мов причарований чимось страшним
(Іван Франко, IV, 1950, 47); — А на селі десь, здається,
пожежа, — кажу я, не уступаючись з місця (Петро Колесник, На
фронті.., 1959, 193).
3. кому, діал. Поступатися (у 2 знач.). — Така вже в обох [у Мотрі та Явдохи] натура, кожна кожній не хоче й на крихту вступитись... (Панас Мирний, I, 1949, 398); То здавалося йому, що для святого спокою найліпше буде уступитися жінці, то знов згадував слова своєї матері (Осип Маковей, Вибр., 1954, 281).