УСИХАТИ (ВСИХАТИ), аю, аєш, недок., УСОХНУТИ (ВСОХНУТИ) і УСОХТИ (ВСОХТИ), хну, хнеш і діал. УСХНУТИ (ВСХНУТИ), ну, неш, док.
1. Ставати
сухим, втрачаючи вологу (про рослини або їх
частини). А коли ще й хвостик почав усихати, то вже
вірна ознака, що кавун готовий (Олесь Донченко, V, 1957, 143);
// Сохнучи, гинути від несприятливих умов,
пошкоджень і т. ін. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала
(Тарас Шевченко, I, 1951, 388); Дерево, об'їдене шовкопрядом,
всихає або ослаблюється настільки, що на ньому
оселюються стовбурні шкідники (Колгоспник України, 5, 1962, 40);
Тиміш не довго маявся по світу: нудьга його з'їла. Хата
розвалилась, двір заріс бур'яном, і садок усох, і глибока
криниця засипалась (Марко Вовчок, I, 1955, 56); Настала
весна, зацвіли сади, А в діда Данила всі дерева всохли
(Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 132).
2. Ставати маловодним або зовсім позбавлятися
води (про річку, ставок і т. ін.). Не всихав річка, де
трава в долині (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 81);
// перен.
Вичерпуватися повністю, кінчатися. Далі течії
членового красномовства всохли, а він став, не знаючи, що
казати (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 16).
3. Зменшуватися в розмірі, об'ємі, у вазі. — Не бійся, встане Теодосій, от тільки права рука усохне (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 592); — Людина, — думав Павлина, — теж заки умре, то насамперед зморщується, наче жили всихають в ній та стягують тіло (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 336).