УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас.
мин. ч. до усиновити. Спадкоємцями за законом є діти
(в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні
батьки померлого (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 69);
// у
знач. ім. усиновлені, них, мн. Ті, кого усиновили.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 487.