в означеннях
Тлумачення, значення слова «утаювати»:

УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇ́ТИ (ВТАЇ́ТИ), аю, аїш, док., перех. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість — наш принцип! (Марко Кропивницький, III, 1959, 262); Щорс кашлем заходивсь різким І зупинився серед хати; Не міг він більше утаїть Свого важкого нездоров'я... (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 126); — Я йому [судді] все розкажу, усе повідаю, мій батечку рідний, нічого не утаю (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 434);
//  Таємно привласнювати. Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 232).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 505.

Коментарі (0)