в означеннях
Тлумачення, значення слова «утікач»:

УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч), а, чол. Той, хто втікає, втік звідкись. Пороснули і Рутуляни, Як од дощу в шатер цигани, А тілько Турн один оставсь, Утікачів щоб перейняти (Іван Котляревський, I, 1952, 219); Кукса кинувся бігти. Затріщав тин. Але в ту саму хвилину, коли втікач збирався перемахнути на той бік, у поле, Кульгавий стрибнув, і в його зубах лишився добрий клапоть Куксиної штанини (Олесь Донченко, I, 1956, 70); Жірондист-утікач ходить по містку над глибоким яром (Леся Українка, II, 1951, 178); Легейдин родич — утікач із Князівки — зібрав цілий натовп. Який уже раз розповідав він історію про свою втечу (Андрій Головко, II, 1957, 294); — Тут не раз ступала нога мисливця, тут проходили і бродяги, і колишні втікачі-каторжани (Олесь Донченко, III, 1956, 203).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 513.

Коментарі (0)