в означеннях
Тлумачення, значення слова «утішний»:

УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), а, е.

1. Який сприяє заспокоєнню, приносить полегшення. Як не мучились вони [Мотря з Оришкою] цілу ту ніч, що вже не думали, а все-таки не видумали нічого для себе утішного (Панас Мирний, I, 1949, 137); Йому потрібне її втішне слово і дружня ласка (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 144); За п'ять хвилин Чіпаріу повернувся [з розвідки] з утішними новинами. Над урвищем не було нікого (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 73); Радіо й сьогодні не принесло втішних вістей (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 253).

2. Який приносить втіху, радість, здатний розважити, розвеселити. Була й йому утішная Весна колись за давніх літ (Іван Манжура, Тв., 1955, 38); — Не дав начитатись уволю. А шкода: втішна була книжка! (Степан Васильченко, I, 1959, 70); Принесли його [їжачка] додому, а він відразу почав лазити, всюди зазирати, принюхується до кожної речі. Ох і втішний який! (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 109); Марко хлопець утішний, дідовим усом бавиться, розважає діда (Іван Микитенко, II, 1957, 316).

3. Який виражає радість, задоволення. Як багато народу зібралось,.. і всі вони прийшли на неї дивитись. При сій думці очі Софії грають гордим втішним вогнем (Леся Українка, III, 1952, 507); Олена поглянула на Петра. А побачивши його.. утішне лице, усміхнулася й собі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 514.

Коментарі (0)