в означеннях
Тлумачення, значення слова «утямити»:

УТЯМИТИ (ВТЯМИТИ), млю, миш; мн. утямлять; док., перех. і без додатка, розм.

1. Зрозуміти щось, осягти суть чого-небудь. — Ви розкажіть мені, з чого і як скоїлось ваше лихо, нехай я усю подрібницю втямлю (Марко Вовчок, VI, 1956, 267); Молодиця не вміла до пуття спекти хліб та паляниці. Баба Зінька показала їй раз-другий, і розумна.. Соломія швидко втямила цю хазяйську справу (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 348); — Малий він ще... Виросте, утямить усе... (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 134); Все це були хлопуята не старші п'ятнадцяти років, з ними серйозної розмови не почнеш — нічого не втямлять (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 11); Юхим почув про це в кузні. Що це не пуста балачка [пожежа економії], він зразу ж утямив, тільки-но сказали йому, що повернувся Невкипілий із своїх мандрів (Андрій Головко, II, 1957, 281);
//  Дійти до певного висновку, усвідомити що-небудь. — Тепер і сам найясніший утямив, що козаки — то сила! (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 33).

2. Зберегти у пам'яті, затямити. — Втямте собі: всюди, де вас не будуть допитувати, маєте говорити одно: ви хотіли тільки налякати пана, побити, потрощити йому зі злості вікна (Михайло Стельмах, I, 1962, 451).

3. Виявивши кмітливість, здогадатися про що-небудь. Юхим таки одбив гвинтівкою перший удар — клинок дзвякнув об гвинтівку й одскочив, але козак утямив це: замахнувшись ніби рубати, він натомість несподівано шименув клинком Юхима в груди (Андрій Головко, II, 1957, 355).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 525.

Коментарі (0)