в означеннях
Тлумачення, значення слова «утома»:

УТО́МА (ВТО́МА), и, жін.

1. Послаблення сил, викликане напруженою фізичною або розумовою працею, тривалим рухом і т. ін. Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони [Остап і Соломія] просто впали (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351); Ольга відчула втому в усьому тілі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 37); Люди насилу пересували ноги, коні хиталися від утоми (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 71); Нехай не знає втоми та рука, Що добре зерно в добру землю сів (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 48).
 Без утоми: а) не стомлюючись, не відчуваючи втоми. Голублячи таку думку [про хату теплу, жінку любу та малу дитинку] в серці, непримітно переходив він безкраї степи без утоми, безводні довгі шляхи без пекучої згаги (Панас Мирний, I, 1949, 172); б) безперестанку, безперервно. Б'ють гармати без утоми просто в галич навісну (Володимир Сосюра, II, 1958, 211).

2. мет. Те саме, що утомленість.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 515.

Коментарі (0)