в означеннях
Тлумачення, значення слова «утрачати»:

УТРАЧАТИ (ВТРАЧАТИ), аю, аєш, недок., УТРАТИТИ (ВТРАТИТИ), ачу, атиш, док., перех.

1. Залишатися без когось, чогось (унаслідок різних причин). У світі наживи багатіють промислові й фінансові тузи і, навпаки, стають безробітними і втрачають шматок хліба трудящі маси (Павло Тичина, III, 1957, 313); Операція була дуже складна. Хлопчик втратив багато крові (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 51); — Полк, який втратив прапор, — розформовується! Не існуватиме більше! (Олесь Гончар, IV, 1960, 58); По степу тут і там паслося справді кілька коней, що в битві скинули або втратили своїх їздців (Осип Маковей, Вибр., 1956, 459);
//  Губити кого-, що-небудь. Ант вдивлявся навкруг,.. втрачав слід, знову знаходив його, знову втрачав (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 15); Явдоха прокинулась і зразу ж згадала, що вже три дні, як вона втратила напрямок [у тайзі] (Олесь Донченко, III, 1956, 52).
 Нічого втрачати кому — хтось може йти на будь-який риск, оскільки його становище таке погане, що від невдачі не може стати гіршим. На світову арену вийшла нова сила — робітничий клас, якому нічого було втрачати, крім власних кайданів (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 3); — Життя — нам [робітникам]! Ми не боїмося калюж крові.. Намнічого втрачати, хіба що кайдани! (Андрій Головко, I, 1957, 63).

2. Залишатися без кого-небудь унаслідок його смерті, загибелі. Я не спав три ночі... мене гризе горе, я втрачаю єдину й кохану дитину... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415); Писати про підпілля — це ж оживляти друзів, боротися з ними поруч і ще раз втрачати, переживаючи з ними їхні смертні муки (Юрій Яновський, II, 1954, 86); Журно посходились дітки Обік німої труни: Втратили неньку сирітки (Павло Грабовський, I, 1959, 136); Вже два роки, як Устина втратила свого чоловіка. І коли хто нагаду зав про нього, вона починала оповідати, який ладний був до господарства її Стефан (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 10);
//  Залишатися без кого-, чого-небудь під час бою, війни. — Дозволь мені одночасно з батьком наступати з кіннотою через Літин.. — Ну, добре, — сказав Щорс, — бери [Жмеринку] сам, тільки пам'ятай мою умову: якнайменше втрачай людей (Олександр Довженко, I, 1958, 178); Вони бігли, як старі фронтовики, пригнувшись, петляючи, відстрелюючись,.. і вони не втратили жодного чоловіка за час свого відступу (Юрій Яновський, II, 1958, 220);
//  Залишатися без кого-небудь через розходження в поглядах, сварку і т. ін. Утратити дівчину через ревнощі.

3. Частково або повністю позбуватися яких-небудь своїх якостей, особливостей, ознак стану і т. ін. Плакала [Маланка], що робить на чужих, що сохне, втрачає силу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); Військові кораблі, даленіючи, втрачали чіткість обрисів, зливалися кольором з морськими хвилями (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 212); Через жахливу подію, що трапилася з ним [Євгеном] у лісі, він утратив будь-які ознаки хоробрості (Олесь Донченко, VI, 1957, 23); Українська «Енеїда» не втратила в російському перекладі своїх барв, свого звучання (Максим Рильський, IX, 1962, 107); Двері за його спиною нараз розчинилися. Директорів погляд, утративши свою привітність, зупинився на комусь ззаду Ігоря (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 276).
 Багато втрачати (втратити): а) позбуватися чогось значного, істотного. Цитати із дум та з пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без супроводу кобзи, багато втрачають (Максим Рильський, IX, 1962, 205); б) пропускати щось цікаве, важливе. — Ви були в Москві? Ні? Багато втратили!.. (Леся Українка, III, 1952, 600); — Ви багато втратили, Терезко, що не були з нами вчора. Ми бачили стадо олениць (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 255); Втратити пам'ять див. пам'ять; Втрачати (втратити) терпіння (терпець, терпеливість, терпливість) див. терпіння, терпець, терпеливість; Втрачати [свій] спокій див. спокій; [Не] утрачати (утратити) [останню] надію див. надія; Утрачати (утратити) людський образ див. образ 1; Утрачати (утратити) мову — від хвилювання, розгубленості і т. ін. на якийсь час позбуватися здатності говорити. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання.. Вона просто втратила мову (Юрій Смолич, I, 1958, 60); Тоді, як інженер усіх питав: — Хто на машину? — він розгубився враз, притих, утратив мову, як на гріх (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 51); Утрачати (утратити) свідомість (притомність) — непритомніти, зомлівати. Данилко не дочекався санітарки.. Він стомився і знову утратив свідомість (Петро Панч, Синів.., 1959, 105); При кожному порусі почувається такий біль, що вона мало не втрачає притомність (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 248).
Утрачати (утратити) керування див. керування.
Втратити совість (сумління) див. совість, сумління; Втрачати (втратити) розум див. розум; Голову втрачати (втратити) див. голови; Не втрачати ґрунту [під ногами] див. ґрунт; Утратити тяму див. тяма; Утрачати (утратити) владу над собою — губити самовладання; Утрачати (утратити) право слова див. слово; Утрачати (утратити) смак див. смак.

4. Марнувати, гаяти, проводити без користі (час). Як досвідчений командир в армії, Кримський не втрачав жодної хвилини часу (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 183); Транспортер підведено зарані. Ото б і починать тепер у дружньому старанні, щоб часу не втрачать дарма (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 44); — Діжду весни, піду на заробітки. Там, може, знайду добре місце, то й вас переведу... — А як же не найдеш? — на це йому.. Мотря. — Літо втратиш... (Панас Мирний, I, 1949, 134).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 520.

Коментарі (0)