в означеннях
Тлумачення, значення слова «утрапляти»:

УТРАПЛЯТИ (ВТРАПЛЯТИ), яю, яєш, недок., УТРАПИТИ (ВТРАПИТИ), плю, пиш; мн. утраплять; док.

1. Знаходячи правильний шлях, опинятися там, де потрібно. — І я просто-таки цією стежкою потраплю до міста? — спитав знов козак, постоявши. — Просто втрапите (Марко Вовчок, I, 1955, 316); — Схочете, заходьте, Катре, — разом тоді поїдемо.. Катря подякувала, сказала, що зайде. Бо сама й до станції, мабуть, не втрапить (Андрій Головко, II, 1957, 381); Їхали вони довго, ще більше крутилися та петляли, все ніяк не могли втрапити, куди треба було (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 246).

2. тільки док., перев. з інфін., розм. Змогти, зуміти зробити що-небудь так, як треба; знати, як учинити. — А що, Федоре, панів куме! — ледве ворочаючи язиком, вимовляє Федір. — Дожився? Здибало тебе щастя, що не втрапиш, як і відкараскатись від нього? (Панас Мирний, IV, 1955, 233); Не втрапив неборак вибрати добре пісню: вона ще більш завдала туги старій козацькій неньці.. Сіла сердешна мати кінець столу да так же то гірко почала плакати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 135); Тільки хай-но ворог встане, то й не втрапить де тікать! (Павло Тичина, II, 1947, 12).
 Утрапити зробити по його (її, їх) — зробити що-небудь відповідно до чийогось бажання, смаку, звичаю і т. ін. Наталя стиха скаржилася, що їй жити важко у княгині, скучно. Ніяк вона тій княгині не догодить, ніяк не втрапить зробити по її (Степан Васильченко, II, 1959, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 519.

Коментарі (0)