УТРА́ТА (ВТРА́ТА), и, жін.
1. Дія, внаслідок якої
хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось,
щось. Той дарунок неоцінний В білий аркуш він вложив
І від втрати довгі роки І стеріг, і боронив (Яків Щоголів,
Поезії, 1958, 327); Мав [Іван] такий завзяток, що навіть
на припадок утрати служби не стерпів нікому (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 227); Черевики Рубін заробив у радгоспі, але
батько в останній день украв і пропив. Хлопець дуже
переживав утрату (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 3);
// Чия-небудь смерть, загибель, яка є відчутною, болючою
для когось. [Прісцілла:] Могла б я й вмерти, ти
мусив би й ту втрату пережити (Леся Українка, III, 1951,
377); Першою найболючішою втратою для нього була
смерть Юрія Брянського (Олесь Гончар, III, 1959, 131);
З усіх дітей Артем найтяжче, найболючіше
переживав утрату батька (Андрій Головко, II, 1957, 388).
2. Той (те), хто (що) втрачений (втрачене); що-небудь
загублене, вкрадене, розбите і т. ін. О. Мойсей так
смутно, так жалібно подивився на графин, неначе
він жалкував за якоюсь великою втратою, неначе в його..
коні вкрадено (Нечуй-Левицький, I, 1956, 118);
// перев. у мн.
Кількість живої сили, яка вибула з ладу під час бою,
війни, а також втрачені військова техніка, допоміжні
засоби і т. ін. Він був стомлений, але й задоволений:
операція проведена добре і майже без втрат, якщо не
рахувати двох поранених (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє,
1959, 479); Ворог зазнав величезних утрат, нами
захоплено до двадцяти тисяч полонених, понад сто
гармат, безліч кулеметів, близько ста паротягів і дві тисячі
вагонів та майже всі обози й величезні запаси постачання
з десятками тисяч снарядів і мільйонами патронів
(Юрій Яновський, II, 1958, 235).
3. Зменшення кількості чого-небудь. Знесилившись від втрати крові, він ішов наче в сні, ледве переставляючи ноги (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 255); Утрата тепла організмом через випромінювання відбувається тим інтенсивніше, чим нижча температура зовнішнього середовища (Шкільна гігієна, 1954, 88).
4. Марне, без користі витрачання чого-небудь. Боротьба з непродуктивною втратою води при поливах, запобігання фільтрації — були й є основними заходами захисту ґрунту від швидкого погіршення (Хлібороб України, 4, 1967, 24); Змагання за скорочення втрат робочого часу не чергова кампанія.., а курс на глибокий аналіз організації праці (Комуніст України, 11, 1969, 14).
5. мн. Гроші, кошти, витрачені на що-небудь. Тоді
ходила [до панів] Маланка. Просила, благала — не
помоглося. І так, кажуть, великі втрати: за лікарню
платили, п'ять рублів дали (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 49);
// Кількість чого-небудь, не використаного за
призначенням, марно витраченого, незбереженого і т. ін.
— Треба лиш обміркувати, Як зібрать цей урожай
— Як скосити, змолотити, Щоб утрат не допустити
(Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 69);
// Збитки.
Загуде-заклекоче вода, ламаючи містки, зносячи хисткі
перепони, несучи за собою людям шкоди та втрати (Панас Мирний,
III, 1954, 66); Чималої шкоди завдали вони [морози]
й Мічурінському саду. Але якими б значними не були
втрати, мороз приніс Мічуріну й свої відкриття
(Олександр Довженко, I, 1958, 473).
♦ Завдавати (завдати) втрати (втрат) див.
завдавати.