в означеннях
Тлумачення, значення слова «утримувати»:

УТРИМУВАТИ 1 (ВТРИМУВАТИ), ую, уєш, недок., УТРИМАТИ (ВТРИМАТИ), аю, аєш, док., перех.

1. Держати, тримати кого-, що-небудь, не даючи упасти. Солдати стояли непорушно і похмуро супилися. Мерзли руки в подертих рукавицях, насилу утримуючи рушниці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 185); Марина зіп'ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала — впустила. Чути, як гупнуло (Андрій Головко, I, 1957, 452); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (Максим Рильський, II, 1960, 250).
 Утримувати (утримати) рівновагу див. рівновага.

2. Перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування кого-, чого-небудь або зупиняти зовсім. Чайчиха підбитою птицею впала на край саней, намагаючись втримати, спинити їх безсилими руками (Михайло Стельмах, I, 1962, 32);
//  Тримаючи, притримуючи кого-небудь, перешкоджати щось зробити. Кассандра поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Леся Українка, II, 1951, 276); Це був Юлій. Я ступнув був до нього, але Жабі утримала мене за руку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 159);
//  Стримувати кого-небудь від якихось дій, вчинків. Вакуленко зрозумів бажання молодого матроса, але єдине, що його утримувало від остаточного рішення — це екзальтованість Бучного (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 121); Яремченко не втримував старого. Слухав його мову — пристрасну, злу (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 16).
Утримати язик (язика) за зубами (на прив'язі) див. язик; Утримувати (утримати) серце — те саме, що Здержувати (здержати) серце (див. здержувати). Коли доля велить полягти за мій край В несподівану ранню могилу, Ти, мій батьку святий, серце скорбне втримай: Моя смерть дасть відвагу і силу! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 99).

3. Просити або змушувати кого-небудь залишатися де-небудь; не відпускати. Алла Михайлівна вже не втримувала мене, навіть не глянула на мене, прощаючись (Леся Українка, III, 1952, 607); — Зле-бо однаково — в путь випроваджувать гостя, що хтів би Ще залишитись, чи втримувать тих, що від'їхати прагнуть (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 257); — О, коли б то знаття! За руки б його схопила, силоміць би утримала, не пустила б у ту.. Америку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 124); Віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила, — не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Олесь Гончар, II, 1959, 198).

4. Не віддавати ворогові якоїсь позиції, якогось рубежу, військового об'єкта і т. ін. — Взвод утримує сектор біля мосту. Бармаш вступив у бій просто з дороги (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 139); Ми мали наказ утримувати задінський плацдарм (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 337); — Ти знаєш, коли ми не втримаємо отої переправи, значить, пиши — наша сторона програла маневри (Микола Трублаїні, I, 1955, 71); — Під загрозою — залізниця на Миколаїв. Партійний комітет покладає на вас, таврійські комунари, будь-що втримати залізницю (Олесь Гончар, II, 1959, 105).

5. Зберігати що-небудь однаковим, незмінним. — Державу тільки на одному мечі не втримаєш. Тут мислити треба (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 531); Дивно було: бригади втримати не міг [Муравйов], а тут ще більшими людськими масами розпоряджається (Олесь Гончар, II, 1959, 283); Мало збудити інтерес до теми, про яку повинен розповісти [науково-популярний] фільм. Його слід ще утримати, не дати йому згаснути (Мистецтво, 5, 1961, 36);
//  Залишати у себе, в своєму користуванні, не віддавати іншому. — Ми хочемо тільки одного: щоб земля наших дідів залишилась за нами. А пан знову хоче її відібрати.. То розузнай [дізнайся], як нам утримати землю в своїх руках і кому бити чолом (Михайло Стельмах, I, 1962, 247);
//  Тримати в собі, не випускати. Горщечки та кубики повинні бути добре проникними для коренів, здатними утримувати велику кількість води та розчинів мінеральних солей (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 73).

6. Відраховуючи певну частину якої-небудь суми (зарплати і т. ін.), не віддавати її з якихось причин.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 521.

Коментарі (0)

УТРИМУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех.

1. Забезпечувати кого-небудь засобами до існування. Тільки клас пролетарів, що утримує все суспільство, спроможний здійснити соціальну революцію (Ленін, 16, 1971, 66); Залишитись у цей скрутний час без людини, яка, сказати правду, утримує весь дім, це рівнозначно тому, що загинути взагалі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 345);
//  Доглядати, годувати (тварин) де-небудь. Довгий час на свинарських фермах.. тварин на відгодівлі утримували в станках (Колгоспник України, 9, 1959, 24).

2. Бути власником, господарем якого-небудь закладу, підприємства. Дитинство своє провела [Докія Григорівна] в притулку, який утримувала вдова-поміщиця (Олесь Донченко, IV, 1957, 161).

3. Тримати в певному стані. Колективи, які утримують робочі місця в зразковому порядку, заохочуються морально і матеріально (Комуніст України, 2, 1966, 15); Утримувати плантації в розпушеному і чистому від бур'янів стані.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 522.

Коментарі (0)